Психология
Вікторія Горбунова "Виховання без травмування, або навіщо дітям дорослі?"
"Люди з однаковим станом здоров'я в одних родинах "хворіють", а в інших "одужують"... Здорово ставитися до здоров'я - це не лише обмежити вживання слів, які акцентують увагу на хворобі, та відмовлятися від демонстрації поганого самопочуття й пошуку симптомів у себе та інших".
*****
"Ніжним і турботливим варто бути завжди, а пігулки й справді мають бути якщо не гіркими, то принаймні не солодкими та смачними".
"Давня китайська традиція, за якою лікарі отримували регулярно платню доти, доки їхні паціенти були здоровими, а тільки-но ті захворювали - лікарю припиняли платити гроші".
*****
"Італійські вчені знайшли в головному мозку людини особливі клітини - дзеркальні нейрони, які активуються не лише тоді, коли людина щось робить, а й тоді, коли спостерігає за іншими, їхньою поведінкою та емоціями. Ці нейрони ніби віддзеркалюють те, що відбувається, і дають нам пережити нехай і не в повній мірі, але те саме, що й інші люди"."Найгірший хазяїн - це звільнений раб".
*****
"...Реакція мигдалевидного тіла, яке перше реагує на стрес, змушуючи нас почуватись у небезпеці та провокуючи на напад, утечу ти заніміння".
*****
"Світ, у якому я не маю впевненості у власній цінності й прийнятності, - ніби будинок без фундаменту, який постійно потребує додаткового зміцненння, аби не впасти та не зруйнуватись... Однак, якщо всі ці підсилювачі цінності забрати в людини, яка впевнена в собі, вона, звісно, засмутиться, однак зможе оговтатись і йти далі. Що ж відбудеться з невпевненою в собі людиною, яка не вірить, що достойна любові тиа поваги, якщо її перестануть хвалити, ставити за приклад та присуджувати перші місця? Вона впаде, як той будинок без міцного фундаменту, впаде - в апатію, депресію, тривогу, алкоголь, наркотики тощо".
*****
*****
"На жаль, більшість з нас замість самої "самооцінки" мають "мамо-оцінку", "вчителько-оцінку" або ще чиюсь оцінку замість власної... Сприйняття себе наче якогось товару, продукту, який може продаватись за завищену, занижену чи реальну ціну".
*****
"...Покарання має існувати для того, щоб допомогти виправити помилку, а зовсім не для того, щоб дитина почувалася покараною та нелюбленою".
*****
"Діти вередують переважно тоді, коли їх охоплюють негативні емоції".
*****
Техніка "вентиляція зрілості". Психотерапевтів учать, що працювати з людиною, яка має негативні емоції й відповідно поводиться, неможливо, а тому перше, що має зробити психотерапевт, - допомогти цій людині звільнитися від негативу, при цьому не сприймати його на свою адресу, а спокійно вислухати всі претензії та скарги, не відкидаючи людини".
"Психологи невесело жартують про "заподіяння добра". Це про те, що між прагнути кращого й змушувати до цього кращого насправді є відчутна різниця".
*****
*****
Потреба в автентичності - потреба бути собою.
*****
Криза трьох років- криза самостійності;криза шести років - адаптація до шкільних вимог;
підліткова криза - конфлікт між дитинством і дорослістю.
*****
"...Свідомо провокувати дітей на самодетермінацію. "Ти можеш це зробити сам! Спробуй! Спробуй ще! Я допоможу, якщо буде треба!"".*****
"Не кажи - не вмію, а кажи - навчуся".
*****
"Я вже трохи згадувала про дискурс, середовище значень та смислів, яке нас оточує, у якому ми ростемо, вчимося, працюємо. Звісно, різні люди створюють різний дискурс для своїх дітей... Науковці говорять, що дискурс наче текст і що люди читають цей текст, зчитуючи його значення та занурюючись у них, а ще є думка, що вийти з-під влади цього дискурсу дуже складно, бо він оточує тебе з усіх боків, засмоктує і диктує свої значення. А якщо це текст, то зрозуміло, що життя того, хто живе в любовному чи пригодницькому романі, дуже сильно відрізняєтиметься від тих, хто живе в анекдоті чи похмурій драмі.Джорж Келлі, автор теорії особистісних конструктів, був впевнений, що зрозуміти іншу людину можна, лише вдягнувши на себе, наче другу шкіру, її систему конструктів, тих значень, які конструюють її світ. Тож, щоб зрозуміти дитину, треба збагнути дискурс, у якому вона живе, зануритись, пірнути у нього".
*****
Вегетативні реакції. "У будь-яких ситуаціях, де є ризик помилитися, - контрольна, змагання або будь-яке завдання, - завжди можна побачити кількох напружених дітей, які бліднуть або, навпаки, шаріються, чиї руки та голоси тремтять, а ноги заплітаються. Червонясті плямки на личках, запинання в мовленні, ноги, які плутаються, руки, що не можуть знайти собі місця, нервові смішки або раптові сльози - все це нервові реакції, пов'язані зі страхом припуститися помилки".
"Психологічна відновлюваність людини - resilience... Буквально йдеться про пружність, здатність речовини повертати собі вихідну ворму після деформації... Психологічний сенс поняття - здатність відновлюватись, але йдеться не стільки про повернення до психологічного стану, який був до стресу чи складних умов, а про процес, у якому людина не лише повертає собі форму, а й знаходить новий, ефективний, адаптивний, продуктивний, конструктивний спосіб реакцій та сприйняття дійсності".
"Цикл Колба - чотирикрокова модель навчання американського дослідника освіти Девіда Колба. Цікаво, що модель, яку пропонує автор, не має жодних протипоказань, підходить для кожної людини, а дослідження її ефективності дають вражаючі результати. Насправді все зводиться до послідовності чотирьох простих кроків: отримання власного досвіду, його осмислення, генерування ідей на основі цього досвіду, перевірка цих ідей та експерентування з ними".
"Зони актуального й найближчого розвитку"Лева Виготського: "Перша - це знання та навички, які вже є у дитини, друга - ті, які дитина вже готова опанувати. Якщо створювати ситуацію успіху у першій зоні, пропонувати ігри та заняття, у яких дитина обізнаня і переможе чи досягне успіху, тому що вже не один раз робила це, то, звісно, буде і радість, і інші приємні відчуття. Однак, якщо запропонувати щось таке, з чим вона впорається, але ще такого досвіду не було (наприклад, стати на ковзани, коли вмієш кататися на роликах, або сісти на великий велосипед після дитячого, або порахувати за межі сотні, коли вже принцип засвоєний на менших числах), радість буде подвійною. Однак треба бути обережним, щоб не зайти у зону віддаленого розвитку, туди, де дитина не справиться й не матиме можливостей (навіть за підказки та підтримки дорослого) пережити успіх та перемогу".
*****
"Крім психології невдач, тут присутня ще й фізіологіяю Неуспіх, який переживає дитина в якійсь діяльності, супроводжується викидом гормонів стресу. Нервова система працює асоціативно, а це означає, що кожного наступного разу, коли дитина вдається до цієї самої діяльності, організм підкидає ій тих самих гормонів. Подумайте, як, наприклад, ви почуваєтесь під час публічного виступу, якщо вже мали досвід провалу?".
*****
Рівень домагань. "Ішлося про те, що якщо людина оцінює себе загалом як нездатну до розв'язання складних завдань (знижений рівень домагань), вона, незважаючи на успіх, обиратиме прості; якщо вона загалом вважає себе здібною та готовою вчитись (адекватний рівень домагань), то щоразу обиратиме складнішу задачу після досвіду успішного розв'язання попередніх; якщо, незважаючи на невдачі, людина обирає складні завдання, ідеться про завищений рівень домагань".
*****
"Успіх викидує у нашу кров серотонін, який відповідає за щастя, дофамін, який стимулює мотивацію, ендорфіни, які дарують радість та бадьорість".
*****
Вегетативні реакції. "У будь-яких ситуаціях, де є ризик помилитися, - контрольна, змагання або будь-яке завдання, - завжди можна побачити кількох напружених дітей, які бліднуть або, навпаки, шаріються, чиї руки та голоси тремтять, а ноги заплітаються. Червонясті плямки на личках, запинання в мовленні, ноги, які плутаються, руки, що не можуть знайти собі місця, нервові смішки або раптові сльози - все це нервові реакції, пов'язані зі страхом припуститися помилки".
*****
"Девід Оксьюбел довів, що почуття провини родом з дитинства".
*****
"Впровадити карантин на критику та покарання за помилки".
*****
"Розбори польотів із невдоволенням та образами"
*****
"Найперше я попросила майбутніх батьків уявити, якими вони бачать своїх малюків, їхнє зростання, шкільні успіхи, спортивні, творчі досягнення, і поділитися цим". Наша кімната буквально сповнилась шерехом ангельських крилець та запахами небесного нектару".
*****
"Ти не ідеальний, проте чудовий".
*****
"Здійснив так званий психологічний розтин людей".
*****
"Вони, нахабніючи, тестували межі дозволеного".
*****
*****
"Думаю, що кожен з нас має свій мішок невисказаних емоцій, у когось він більший, у когось менший, у когось час від часу розв'язується, засипаючи навколишніх так, що їм місця меншає, а деякі мішки дірявляться від внутрішнього тиску, і крізь ті дірки рвуться назовні і гнів, і злість, і сльози, і подрані книжки, і биті тарілки. емоції, вчасно не висказані, витіснені як заборонені та замкнені у підсвідомості на три замки й прикуті ланцюгами, мають властивість з тих ланцюгів зриватися. Власне, ми це так і називаємо - емоційним зривом".
*****
"Чорно-біле, поляризоване мислення".
*****
"Дискурс - ті змісти, як оточують нас у спілкуванні та інфопросторі".
*****
"Відновлюване обо опірне мислення (resilience thinking) - спосіб сприйняття світу, людей та їхніх вчинків як складних і непередбачуваних, готовність припускати різні варіанти розгортання подій та відмова від ярликів і однозначних оцінок".
*****
"Колись один з моїх університетських колег так і говорив: "Хотів би я побачити хоч одного розумного, навченого на чужому досвіді. Одні нещасні з комплексом відмінника....Інтелект є - розуму нема...У народній мудрості, на жаль, є добрячий кусень народної тупості".
*****
"Цикл Колба - чотирикрокова модель навчання американського дослідника освіти Девіда Колба. Цікаво, що модель, яку пропонує автор, не має жодних протипоказань, підходить для кожної людини, а дослідження її ефективності дають вражаючі результати. Насправді все зводиться до послідовності чотирьох простих кроків: отримання власного досвіду, його осмислення, генерування ідей на основі цього досвіду, перевірка цих ідей та експерентування з ними".
*****
"Ніякого совдепівського "Усе краще - дітям!" Натомість: "Кожен у родині заслуговує на краще, бо так краще усім!""
*****
"Порушення слова дорослими сприймається дітьми як життєтрус".
"У фінляндії, чию систему шкільної освіти вважають однією з кращих у світі, відсутня проблема лишати школярів на другий рік, так само як і проблема двієчників у цілому. Секрет у тому, що кожна дитина має індивідуальний план навчання, і, якщо вона не може впоратись з якимось завданням, перед нею ставлять завдання трохи простіші, і лише після їх вирішення дають ті, що рівнем вище".
*****
"У результаті вона має бал за чверть чи за рік, який є лише шкільним діагнозом, таким собі ярличком, що прилипає до дитини".
*****
"Авторка провела експеримент, у якому запропонувала вчителям використовувати прислів'я та приказки для поціновування дитячих досягнень".
*****
"Щоб відкалібрувати цей барометр...".
******
"...балансна модель Носсрата Пезешкіана: Німецький терапевт та психіатр іранського походження, він сам є своєрідним втіленням балансу між східним і західним способом світосприйняття , між філософським та природничим способом розуміння людини. Свою балансну модель автор використовував для аналізу людинита пошуку дисбалансів. Так, дещо умовно життя людини можна звести до чотирьох основних сфер. Перша - сфера тіла, сюди належить усе, пов'язане зі здоров'ям, піклуванням про своє тіло, його підтримкою у гарній фізичній формі або про занедбання. Друга - сфера діяльності. Ідеться про активність, спрямовану на результат і досягнення, для дітей це в першу чергу навчання, для дорослих - професійна діяльність. Третя - сфера контактів, тобто взаємин з людьми, які є в нашому житті, їхня якість, близькість, тривалість. Четверта - сфера смислів і фантазій, куди входить усе, пов'язане з мріями, планами, осмисленням життя, мріями про майбутнє та розмірковування над теперішнім... Використовуючи балансну модель - графічно вона виглядає як ромб, чиї верхівки розташовуються на двох перехресних осях, - япрошу батьків позначити, скільки уваги, часу та сил дитина приділяє кожній зі сфер, відповідно знайшовши точки на осях, відраховуючи нафантаженість кожноїх від місця перетину. Так, якщо дитина зовсім не зважає на своє тіло та здоров'я, не має часу на відвідування спортивних секцій, не дуже стежить за гігієною й не особливо переймається зовнішністю, то на осі У над перетином осей буде відміряна мінімальна відстань. Якщо при цьому вона більшу частину часу проводитиме в школі, а потім ще й вдома сидітиме над книжками та в Інтернеті, виконуючи завдання, то на осі Х, праворуч від перетину осей, позначка буде якнайдалі. Точка на осі У під перетином позначатиме стан справ з близькими, а точка на осі Х праворуч від перехрестя двох осей показуватиме, скільки часу має дитина для міркувань, фантазій та планів. Загалом фігурки, намальовані батьками, дуже і дуже рідко схожі на правильні ромби. Найчастіше це криві чотирикутники без жодного збереження пропорцій. Таке унаочнення дисбалансу в дитячому житті зазвичай батьків вражає і показує, яка зі сфер дитячого житя потребує підтримки, а яка - розвантаження".
***********
"...балансна модель Носсрата Пезешкіана: Німецький терапевт та психіатр іранського походження, він сам є своєрідним втіленням балансу між східним і західним способом світосприйняття , між філософським та природничим способом розуміння людини. Свою балансну модель автор використовував для аналізу людинита пошуку дисбалансів. Так, дещо умовно життя людини можна звести до чотирьох основних сфер. Перша - сфера тіла, сюди належить усе, пов'язане зі здоров'ям, піклуванням про своє тіло, його підтримкою у гарній фізичній формі або про занедбання. Друга - сфера діяльності. Ідеться про активність, спрямовану на результат і досягнення, для дітей це в першу чергу навчання, для дорослих - професійна діяльність. Третя - сфера контактів, тобто взаємин з людьми, які є в нашому житті, їхня якість, близькість, тривалість. Четверта - сфера смислів і фантазій, куди входить усе, пов'язане з мріями, планами, осмисленням життя, мріями про майбутнє та розмірковування над теперішнім... Використовуючи балансну модель - графічно вона виглядає як ромб, чиї верхівки розташовуються на двох перехресних осях, - япрошу батьків позначити, скільки уваги, часу та сил дитина приділяє кожній зі сфер, відповідно знайшовши точки на осях, відраховуючи нафантаженість кожноїх від місця перетину. Так, якщо дитина зовсім не зважає на своє тіло та здоров'я, не має часу на відвідування спортивних секцій, не дуже стежить за гігієною й не особливо переймається зовнішністю, то на осі У над перетином осей буде відміряна мінімальна відстань. Якщо при цьому вона більшу частину часу проводитиме в школі, а потім ще й вдома сидітиме над книжками та в Інтернеті, виконуючи завдання, то на осі Х, праворуч від перетину осей, позначка буде якнайдалі. Точка на осі У під перетином позначатиме стан справ з близькими, а точка на осі Х праворуч від перехрестя двох осей показуватиме, скільки часу має дитина для міркувань, фантазій та планів. Загалом фігурки, намальовані батьками, дуже і дуже рідко схожі на правильні ромби. Найчастіше це криві чотирикутники без жодного збереження пропорцій. Таке унаочнення дисбалансу в дитячому житті зазвичай батьків вражає і показує, яка зі сфер дитячого житя потребує підтримки, а яка - розвантаження".
"Моніторити свій стан. Здатність до самоспостереження та висновки називають рефлексією".
*****
"Чергове нашестя субкультурної пошесті".
*****
"Серотонінова гіпотеза - основна щодо виникнення та перебігу депресії. Ідеться про те, що з якихось причин в організмі людини блокується вироблення серотоніну, гормону, який відповідає за відчуття задоволення, радості, щастя".
*****
"Чорт криється в дрібницях".
*****
"Щоб гарно вчитися, дитина передусім має бути повністю екіпірована та встигати виконувати всі завдання".
*****
"Кліпове мислення (фрагментарне світосприйняття без цілісного уявлення про речі) та відсутністю присутності".
*****
*Мои пометки в книге* Дофамин - входит в группу гормонов радости, удовольствия, веселья, эйфории. Он толкает нас на подвиги, безумста, открытия и свершения. Недостаток Д. - мы становимся унылыми ипохондриками, выс. уров. Д. превращает нас оптимистов и донкихотов".
*****
"...Стишення, перебування в красивому та світлому просторы - на березі моря чи узліссі, у художній майстерні, органному залі ... - мають терапевтичний та відновлюваний ефект на нашу нервову ситему... Так звані практики майндфулнес - це абсолютно науково обгрунтована техніка, яка включає застосування медитативних вправ (фокусування на власному диханні, звуках, запахах, смаку, уявне сканування тіла...)".
*****
"Кубики Зайцева, дошки Сегена, картки Домана, сенсорні матеріали Монтессорі".
*****
"Міські гастролери".
*****
"Зробити щеплення творчістю".
*****
"Коло спілкування, коло зараження творчими ідеями, коло особливого, непересічного мислення".
"Немає жодного гіршого ворогу творчості та спонтанності, крім нудьги. Найкраща профілактика нудьги - спілкування з цікавими, непересічними людьми".
*****
""...Британський хімік, фізик і філософ Майкл Полані назвав цей феномен особистісним знанням, тим знанням, яке на противагу об'єктивним фактам передається лише від людини до людини і шлях передачі якого - зараження, захоплення, наслідування, колективна інтуїція, що можливі в приватному спілкуванні, спільній роботі, спільному думанні людей".
*****
"...Цікаві люди мають бути референтними..."
*****
"Щасливе і повне життя мають ті люди, які активно включені в систему соціальної взаємодії та взаємини з найближчими людьми".
*****
"Основна роль у мозковій активності тут належить гіпокампу, структурі, яка, по-перше, відповідає за довготривалу пам'ять, по-друге, за поведінкову гнучкість, і, по-третє, за активне створення нових нервових клітин".
*****
"...Невміння вчасно зупинитись, схильність до конфліктів, егоїзм, впевненість у власній вищості та кращості не лише не сприяють розвитку теплих стосуніків з іншими, а й є ознаками психічних розладів та психічних проблем, які істотно впливають на якість життя та скорочують його тривалість".
*****
"Правила, якими ми жбурляємо в дитину зі злістю чи незадоволенням, зазвичай пролітають повз неї, бо природно в таких випадках ухилятися, не чути".
*****
"Ригідність та інертність мислення".
*****
"Емоційний інтелект... Для життєвого успіху цей самий емоційний інтелект є чи не важливішим за академічний і майстерність у діяльності. Високий рівень емоційного інтелекту допомагає дітям пристосуватися до різних умов, швидко справлятися зі стресом і долати труднощі, адже вони можуть знайти ключик до іншої людини, адже вони можуть знайти ключик до іншої людини, що, погодьтеся, подекуди набагато важливіше, ніж знання з матиматики чи письма. Емоційним інтелектуалом вважають того, хто усвідомлює власні емоції; здатен регулювати свій стан, зокрема контролювати емоційні збурення й адекватно реагувати в різних ситуаціях; має здатність емпатувати - відчувати інших людей, їхні потреби, прагнення; володіє соціальними навичками, їх ще називають м'якими: чуйністю, толерантністю, комунікативністю, тактовністю тощо".
*****
"Хороші мами пропонують дітям різні стратегії взаємодії, для того щоб вони були озброєні в спілкуванні з різними людьми".
*****
"Рольова компетентність...Це рольова варіативність (багатство ролей, які вміє грати у своєму житті людина), рольова гнучкість (вміння підбирати ролі, адекватні ситуації та переключатися на них) і здатність виходити зі своєї ролі та ставати на місце іншої людини, ніби приміряти на себе її думки та емоції. На іншому боці є рольові дисгармонії, рольовий дефіцит (недостатність ролей, їхня нерозвиненість), рольова ригідність (застрягання в якихось ролях, неможливість вийти з них, переключитися на інші)".
*****
Бути асертивним (Асерт́ивність (англ. assertion) — здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини. Це здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини. Асертивність дозволяє зробити свою поведінку гнучкою та дивергентною).
*****
"Так само батьки та інші дорослі, які оточують дитину, є першими людьми, які пропонують їй так зване емоційне меню - демонструють ті чи інші емоції".
*****
"Одна зі складових емоційного інтелекту має назву "емоційна грамотність": діти мають знати назви емоцій, навчитися розрізняти їх на людському обличчі та в тілі, знати причини виникнення, а також розуміти, як поводитися з людиною, якщо їй сумно, прикро, якщо вона потребує розради чи підтримки, як розділити радість..."
*****
"Емоційна саморегуляція".
*****
"Основні навички саморегуляції розвиваються в перші п'ять років. Діти, чиї батьки цілеспрямовано вчили їх розрізняти свої емоції, розуміти наслідки та контролювати їхній прояв, мають розвиненішу лобну кору головного мозку, а також демонструють високий рівень нервового збудждення у корі в моменти емоційних сплесків, що свідчить про те, що вони не втрятять здатності думати, коли їх охоплять емоції".
*****
"Сьогодні популярною технікою розвитку дитячої саморегуляції є скаффолдинг. У перекладі з англійської саме поняття означає "будівельне риштування". Так от, ідеться про створення для дитини таких умов (підготовку цього самого риштування), які б допомогли їй оволодіти тим, чим сама вона поки не здатна оволодіти. У випадку саморегуляції це власний приклад, використання підказок та поступове зменшення допомоги дорослого".
*****
"Найкращий спосіб просити вибачення - цу послідовність шести простих кроків: висловити жаль з приводу скоєного ("Мені прикро", "Я жалкую, що так вчинила"); назвати причину своїх помилок ("Була роздратована", "Не зрозуміла", "Не володіла всією інформацією"...); взяти на себе відповідальність за скоєне і назвати неправильний вчинок ("Я справді накричала на тебе", "Я була занадто сувора"); визнати провину ("Я помилилася"); запропонувати виправити ситуацію ("Як я можу виправити ситуацію?", "Чи можу я чимось зарадити?") та щиро вибачитись".
*****
"Синдром дефіциту уваги".
*****
"Зони розвитку або точки зростання - ті сходинки професійної майстерності, які нам ще треба опанувати".
*****
"Такі діти щеплені від дрібних невдач і готові виправляти помилки".
*****
"Інсталяція успіху та надії".
*****
"Легко сказати "не так", скажи, як треба, запропонуй варіанти".
*****
"Накреслити шлях виходу - ще одна умова конструктивної критики".
*****
"Ми робимо несерйозні речі заради серйозної мети".
*****
"Нетолерантність до невизначеності", що характеризується тим, що людині дуже важко справлятися з будь-чим, на що вона не може вплинути, чого не може передбачити та контролювати. Толератність до невизначеності, навпаки, повязана зі здатністю людини почуватися впевнено і спокійно в будь-яких складних ситуаціях, бачити вихів, вміти покладатися на себе, продукувати та реалізовувати нестандартні ідеї. Власна толерантність до невизначеності дозволяє дитині не відступати й знаходити рішення в ситуаціях, які здаються невирішуваними, сприймаючи їх з легкістю, як своєрідну захопливу гру".
*****
"Фінські діти почуваються компетентними та визнаними, а інформацію, засвоєну в школі, вважають корисною та необхідною для життя".
*****
"Так, вчені з університету Південної Каліфорнії під керівництвом Мері Іммордіно-Янг дійшли висновку, що лінощі є дуже корисними для нашого мозку, зокрема періоди спокою та релаксації призводять до того, що активуються нейронні мережі, які сплять в ситуації його інтенсивності. І саме активація цих мереж дає можливість дітям дійти неординарних рішень та стимулювати творче мислення. Також періоди лінощів та відпочинку сприяють запамятовуванню раніше вивченого матеріалу".
*****
"Тому що найскладніше в дітлахах - це дорослі, які їх оточують, і, на жаль, не до всіх можна достукатись".
*****
"...Імітую життя".
*****
"Чергове нашестя субкультурної пошесті".
*****
"Серотонінова гіпотеза - основна щодо виникнення та перебігу депресії. Ідеться про те, що з якихось причин в організмі людини блокується вироблення серотоніну, гормону, який відповідає за відчуття задоволення, радості, щастя".
*****
"Чорт криється в дрібницях".
*****
"Щоб гарно вчитися, дитина передусім має бути повністю екіпірована та встигати виконувати всі завдання".
*****
"Кліпове мислення (фрагментарне світосприйняття без цілісного уявлення про речі) та відсутністю присутності".
*****
*Мои пометки в книге* Дофамин - входит в группу гормонов радости, удовольствия, веселья, эйфории. Он толкает нас на подвиги, безумста, открытия и свершения. Недостаток Д. - мы становимся унылыми ипохондриками, выс. уров. Д. превращает нас оптимистов и донкихотов".
*****
"...Стишення, перебування в красивому та світлому просторы - на березі моря чи узліссі, у художній майстерні, органному залі ... - мають терапевтичний та відновлюваний ефект на нашу нервову ситему... Так звані практики майндфулнес - це абсолютно науково обгрунтована техніка, яка включає застосування медитативних вправ (фокусування на власному диханні, звуках, запахах, смаку, уявне сканування тіла...)".*****
"Кубики Зайцева, дошки Сегена, картки Домана, сенсорні матеріали Монтессорі".
*****
"Міські гастролери".
*****
"Зробити щеплення творчістю".
*****
"Коло спілкування, коло зараження творчими ідеями, коло особливого, непересічного мислення".
"Немає жодного гіршого ворогу творчості та спонтанності, крім нудьги. Найкраща профілактика нудьги - спілкування з цікавими, непересічними людьми".
*****
""...Британський хімік, фізик і філософ Майкл Полані назвав цей феномен особистісним знанням, тим знанням, яке на противагу об'єктивним фактам передається лише від людини до людини і шлях передачі якого - зараження, захоплення, наслідування, колективна інтуїція, що можливі в приватному спілкуванні, спільній роботі, спільному думанні людей".
*****
"...Цікаві люди мають бути референтними..."
*****
"Щасливе і повне життя мають ті люди, які активно включені в систему соціальної взаємодії та взаємини з найближчими людьми".
*****
"Основна роль у мозковій активності тут належить гіпокампу, структурі, яка, по-перше, відповідає за довготривалу пам'ять, по-друге, за поведінкову гнучкість, і, по-третє, за активне створення нових нервових клітин".
*****
"...Невміння вчасно зупинитись, схильність до конфліктів, егоїзм, впевненість у власній вищості та кращості не лише не сприяють розвитку теплих стосуніків з іншими, а й є ознаками психічних розладів та психічних проблем, які істотно впливають на якість життя та скорочують його тривалість".
*****
"Правила, якими ми жбурляємо в дитину зі злістю чи незадоволенням, зазвичай пролітають повз неї, бо природно в таких випадках ухилятися, не чути".
*****
"Ригідність та інертність мислення".
*****
"Емоційний інтелект... Для життєвого успіху цей самий емоційний інтелект є чи не важливішим за академічний і майстерність у діяльності. Високий рівень емоційного інтелекту допомагає дітям пристосуватися до різних умов, швидко справлятися зі стресом і долати труднощі, адже вони можуть знайти ключик до іншої людини, адже вони можуть знайти ключик до іншої людини, що, погодьтеся, подекуди набагато важливіше, ніж знання з матиматики чи письма. Емоційним інтелектуалом вважають того, хто усвідомлює власні емоції; здатен регулювати свій стан, зокрема контролювати емоційні збурення й адекватно реагувати в різних ситуаціях; має здатність емпатувати - відчувати інших людей, їхні потреби, прагнення; володіє соціальними навичками, їх ще називають м'якими: чуйністю, толерантністю, комунікативністю, тактовністю тощо".
*****
"Хороші мами пропонують дітям різні стратегії взаємодії, для того щоб вони були озброєні в спілкуванні з різними людьми".
*****
"Рольова компетентність...Це рольова варіативність (багатство ролей, які вміє грати у своєму житті людина), рольова гнучкість (вміння підбирати ролі, адекватні ситуації та переключатися на них) і здатність виходити зі своєї ролі та ставати на місце іншої людини, ніби приміряти на себе її думки та емоції. На іншому боці є рольові дисгармонії, рольовий дефіцит (недостатність ролей, їхня нерозвиненість), рольова ригідність (застрягання в якихось ролях, неможливість вийти з них, переключитися на інші)".
*****
Бути асертивним (Асерт́ивність (англ. assertion) — здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини. Це здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини. Асертивність дозволяє зробити свою поведінку гнучкою та дивергентною).
*****
"Так само батьки та інші дорослі, які оточують дитину, є першими людьми, які пропонують їй так зване емоційне меню - демонструють ті чи інші емоції".
*****
"Одна зі складових емоційного інтелекту має назву "емоційна грамотність": діти мають знати назви емоцій, навчитися розрізняти їх на людському обличчі та в тілі, знати причини виникнення, а також розуміти, як поводитися з людиною, якщо їй сумно, прикро, якщо вона потребує розради чи підтримки, як розділити радість..."
*****
"Емоційна саморегуляція".
*****
"Основні навички саморегуляції розвиваються в перші п'ять років. Діти, чиї батьки цілеспрямовано вчили їх розрізняти свої емоції, розуміти наслідки та контролювати їхній прояв, мають розвиненішу лобну кору головного мозку, а також демонструють високий рівень нервового збудждення у корі в моменти емоційних сплесків, що свідчить про те, що вони не втрятять здатності думати, коли їх охоплять емоції".
*****
"Сьогодні популярною технікою розвитку дитячої саморегуляції є скаффолдинг. У перекладі з англійської саме поняття означає "будівельне риштування". Так от, ідеться про створення для дитини таких умов (підготовку цього самого риштування), які б допомогли їй оволодіти тим, чим сама вона поки не здатна оволодіти. У випадку саморегуляції це власний приклад, використання підказок та поступове зменшення допомоги дорослого".
*****
"Найкращий спосіб просити вибачення - цу послідовність шести простих кроків: висловити жаль з приводу скоєного ("Мені прикро", "Я жалкую, що так вчинила"); назвати причину своїх помилок ("Була роздратована", "Не зрозуміла", "Не володіла всією інформацією"...); взяти на себе відповідальність за скоєне і назвати неправильний вчинок ("Я справді накричала на тебе", "Я була занадто сувора"); визнати провину ("Я помилилася"); запропонувати виправити ситуацію ("Як я можу виправити ситуацію?", "Чи можу я чимось зарадити?") та щиро вибачитись".
*****
"Синдром дефіциту уваги".
*****
"Зони розвитку або точки зростання - ті сходинки професійної майстерності, які нам ще треба опанувати".
*****
"Такі діти щеплені від дрібних невдач і готові виправляти помилки".
*****
"Інсталяція успіху та надії".
*****
"Легко сказати "не так", скажи, як треба, запропонуй варіанти".
*****
"Накреслити шлях виходу - ще одна умова конструктивної критики".
*****
"Ми робимо несерйозні речі заради серйозної мети".
*****
"Нетолерантність до невизначеності", що характеризується тим, що людині дуже важко справлятися з будь-чим, на що вона не може вплинути, чого не може передбачити та контролювати. Толератність до невизначеності, навпаки, повязана зі здатністю людини почуватися впевнено і спокійно в будь-яких складних ситуаціях, бачити вихів, вміти покладатися на себе, продукувати та реалізовувати нестандартні ідеї. Власна толерантність до невизначеності дозволяє дитині не відступати й знаходити рішення в ситуаціях, які здаються невирішуваними, сприймаючи їх з легкістю, як своєрідну захопливу гру".
*****
"Фінські діти почуваються компетентними та визнаними, а інформацію, засвоєну в школі, вважають корисною та необхідною для життя".
*****
"Так, вчені з університету Південної Каліфорнії під керівництвом Мері Іммордіно-Янг дійшли висновку, що лінощі є дуже корисними для нашого мозку, зокрема періоди спокою та релаксації призводять до того, що активуються нейронні мережі, які сплять в ситуації його інтенсивності. І саме активація цих мереж дає можливість дітям дійти неординарних рішень та стимулювати творче мислення. Також періоди лінощів та відпочинку сприяють запамятовуванню раніше вивченого матеріалу".*****
"Тому що найскладніше в дітлахах - це дорослі, які їх оточують, і, на жаль, не до всіх можна достукатись".
*****
"...Імітую життя".
*****
"Повторне терапевтичне батьківство - це одна з основних і доволі сумних процедур. Це техніка, під час якої психотерапевт допомагає вже дорослій людині задовольнити психологічні потрби, які були занедбані в дитинстві. Ідеться про те, щоб допомогти згадати, знайти, а також створити джерела безпеки, безумовної любові, балансу емоційної близькості, компетентності, спонтанності й усього іншого, необхідного для щасливого життя".
Комментарии
Отправить комментарий